Інструктор із вогневої підготовки Артем Коновал у розмові розповів про свій шлях у війську, роботу з молоддю та значення військово-патріотичного виховання. Також він поділився думками про проблеми адаптації ветеранів та плани на майбутнє.
Від служби на фронті до інструкторської діяльності
Свій контракт із 44-ю бригадою Артем підписав у 2018 році, надихнувшись прикладом старшого брата. Три роки він виконував завдання на Лугансько-Донецькому напрямку, пройшов підготовку за спеціальністю інструктора бойової армійської системи та здобув кваліфікацію «ВОС 100».
Після завершення контракту у 2021 році почав навчатися на факультеті політології Західноукраїнського національного університету. З початком повномасштабної війни разом із резервною сотнею та братом вирушив на схід, де спершу обороняв Київ, а згодом брав участь у боях під Барвінковим, Оріхово-Василівкою, на Серебрянському напрямку та під Бахмутом. Через сімейні обставини залишив службу та повернувся до цивільного життя.
Чому важлива підготовка у мирний час
Отриманий бойовий досвід став для Артема основою для подальшої діяльності. Він організовує безкоштовні заняття з вогневої підготовки у форматі відкритих дверей, що проходять двічі на тиждень. До нього приходять як школярі, так і студенти та військові, а програма адаптується під рівень кожного учасника.
«Ми не можемо, як Росія, використовувати людей як м’ясо. Кожен боєць — це велика втрата, тому важливо, щоб люди приходили підготовленими», — наголошує інструктор.
Він переконаний, що фізична форма та базові знання з військової справи, отримані у мирний час, допоможуть швидше адаптуватися до умов служби та зменшать психологічне навантаження під час бойових дій.
Нагорода та розвиток проєкту
За досягнення у розбудові країни Артем отримав нагороду від Кабінету Міністрів України. Премію планує витратити на закупівлю двох мінометів для навчальних потреб. Він також хоче передати частину занять своїм учням, щоб вони могли навчати новачків, та розвивати змагання серед молоді.
Реінтеграція ветеранів — виклик для суспільства
Повернення до цивільного життя Артем описує як постійну зайнятість — робота та тренування кілька разів на тиждень. Проте він визнає, що для багатьох ветеранів адаптація стає серйозним випробуванням, зокрема через психологічні травми та байдужість суспільства до війни.
За його словами, досвід інших країн, зокрема США, свідчить про високі ризики серед ветеранів, у тому числі й щодо суїцидів. В Україні ця проблема теж може стати гострою, особливо для тих, хто втратив сім’ї, домівки чи здоров’я.
Мета — зберегти життя
Артем зізнається, що його головна мотивація — передати знання так, щоб вони допомогли комусь вижити.
«Найцінніше, що ми маємо, — це життя. Якщо мої навички врятують хоча б одну людину, це вже виправдано», — каже він.
Він наголошує: незалежно від професії, кожен має бути готовим до можливих викликів війни, адже вона може торкнутися будь-кого.
Немає коментарів