Затишок і турбота замість тривоги: Колиндяни прихистили переселенців з Донеччини

У Колиндянській громаді на Чортківщині функціонує унікальне соціальне відділення, що дало прихисток евакуйованим мешканцям з Покровського району. Хоч офіційного відкриття ще не було, уже з березня на другому поверсі колишньої дільничної лікарні живуть люди з інвалідністю, які рятувалися від війни. Умови тут — на рівні кращих європейських стандартів догляду.

Відремонтоване приміщення стало другим таким об’єктом в Україні, де розгорнуто цілодобовий стаціонар для тривалого або тимчасового перебування людей з обмеженими можливостями. І хоча урочисте відкриття було заплановане на квітень, необхідність діяти негайно все змінила.

Замість лікарні — дім для знедолених

Заклад почав приймати евакуйованих одразу після загострення ситуації на сході. Станом на зараз тут мешкає 18 осіб віком від 40 до 88 років. Директор терцентру Роман Данильчак демонструє всі приміщення: кухня з сучасною технікою, пральня, душові, туалети з доступом для маломобільних, кімнати з новими меблями, багатофункціональними ліжками та LED-телевізорами.

Мешканці, як-от 78-річні Людмила Смирнова та Ніна Тищенко, вражені умовами. Вони вперше зустрілися вже тут, у Колиндянах, хоч і з одного міста. Кажуть, годують смачно, є навіть можливість замовити улюблені страви. Їм приносять домашні консервації, піклуються, цікавляться, чого бракує.

Старість — не вирок, а час для спокою

85-річна Анастасія Кривощокова з Добропілля щовечора розважає жінок анекдотами. Її енергії вистачає на всіх. А Галина Зеркаль розповідає, що її вулицю знищено повністю. Жінку евакуювали через Павлоград і Дніпро. Вона вже з третього заїзду і не планує повертатись додому.

Є й чоловіки. Найстарший з них — 75-річний Анатолій Карпунін, який пересувається на милицях. Віталій Лазарцев, 1970 р. н., після інсульту ходить із ходулями, але тримається бадьоро. Є також пацієнти у важкому стані, зокрема й ті, хто повністю лежачі.

Піклування на щодень

Медичний персонал — це окрема історія. Оксана Хлопецька, в.о. завідувачки відділення, працює з перших днів. Раніше була операційною медсестрою, але навіть після переходу на посаду санітарки не полишала мрію допомагати людям. Тепер хоче відкрити масажний кабінет для реабілітації пацієнтів після інсультів.

Працівники облаштували бібліотеку, приносять настільні ігри, в’язальні нитки. Кажуть, мешканці стали майже як рідні, а у вихідні вже сумують за роботою.

Зусилля громади — приклад для інших

Голова Колиндянської ТГ Роман Клапків розповідає: ідея виникла ще на початку повномасштабної війни, коли держава звернулася з проханням розмістити переселенців. Тоді громада вирішила переобладнати другий поверх лікарні. Хоч спочатку підтримку обіцяли всі рівні влади, зрештою весь тягар ліг на плечі громади.

Заклад розраховано на 100 осіб. У кожній палаті — холодильник, телевізор, комфортні умови. Продукти замовляють через вайбер, магазин привозить замовлене двічі на тиждень. Улітку мешканцям організують екскурсії, встановлять зовнішній ліфт, облаштують подвір’я на майже трьох гектарах.

Клапків висловлює подяку місцевим аграріям, які допомагають технікою і робочими руками. Проте визнає — утримувати заклад самотужки важко. Сподівається на підтримку інших громад і області, адже ці люди не мають рідних і дому. І навіть після війни, каже він, відділення має залишитися для тих, хто не має куди йти.

“Ми повинні пам’ятати: це не просто переселенці, це наші люди, наші старенькі, які заслуговують на гідне життя. І якщо кожен зробить хоча б трішки — разом ми створимо справжній дім для них.”