5 листопада Чортків знову схилив голови в жалобі. Місто навколішки зустрічало полеглого воїна Дмитра Бабкіна, який після півтора року очікування повернувся до рідного Звиняча — «на щиті». У катедральному соборі Верховних Апостолів Петра і Павла відбулося прощання з Героєм, який, як і понад сотня його побратимів, пройшов крізь жах війни й залишився у пам’яті назавжди.
Солдат Дмитро Володимирович Бабкін, 1994 року народження, служив номером обслуги єгерського відділення 2-го єгерського батальйону 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. Від 4 квітня 2024 року він вважався безвісти зниклим у районі села Семенівка Покровського району Донецької області. Дев’ятнадцять місяців рідні й односельці ревно молилися за його повернення, але результати ДНК-експертизи підтвердили найстрашніше — загибель 30-річного захисника.
Невимовне горе спіткало матір Дмитра, яка втрачає вже третю дитину. Над домовиною в скорботі схилилися четверо братів, сестра, вітчим і близька родина. Усі, хто знав Дмитра, згадують його як щирого, працьовитого й відважного чоловіка. З дитинства він ріс у багатодітній родині, де цінували взаємопідтримку та працю. Односельці розповідають, що коли ніхто не наважувався спиляти високого ясеня, саме брати Бабкіни впоралися з цим без страху — таким самим він був і на фронті, сміливим і стійким до останнього подиху.
Дмитро героїчно тримав оборону у зруйнованих будинках, не відступаючи перед переважаючими силами ворога. Його мужність і відданість стали прикладом справжнього воїна, який до кінця залишився вірним присязі.
Після молебню траурний кортеж вирушив населеними пунктами Білобожницької громади. Люди виходили на дороги навколішки, щоб віддати останню шану Герою. Далі домовину доправили до рідного Звиняча, де о 17:00 у батьківській оселі відслужили парастас. Похорон Дмитра Бабкіна відбудеться 6 листопада об 11-й годині.
Світла пам’ять Воїну Світла. Дякуємо тобі, Дмитре, за мужність і мирне небо над Україною.
Немає коментарів