Забута слава ремесла: у Заболотівці відкрили перший в Україні музей щітки

У селі Заболотівка Чортківського району офіційно відкрили унікальний музей, присвячений давньому місцевому ремеслу – виготовленню щіток. Ініціаторкою створення стала староста села Марія Гаджала, яка самотужки зібрала експонати, облаштувала простір та втілила ідею в життя. Відкриття відбулося 24 січня у приміщенні місцевого староства за участі представників Чортківської районної військової адміністрації, Нагірянської сільської ради та мешканців громади.

Музей має не лише етнографічну, а й культурну та освітню цінність. Його мета – зберегти пам’ять про трудове ремесло, яким десятки років жила громада Заболотівки. Відтепер школярі та гості села зможуть побачити, як жили їхні предки, які інструменти використовували і скільки зусиль вкладали у кожну щітку.

До експозиції увійшли не тільки знаряддя для виготовлення щіток, а й предмети старовини: вишивки, бамбетель, старі ікони, посуд, речі побуту. Окремий куточок відведено воїнам – серед експонатів рисунок Василя Винника, зроблений олівцем на фронті, де зображено жінку, що серпом жне осоку на щітки.

Як пояснила вчителька історії Марія Баглей, саме природа сприяла розвитку ремесла. Заболотівка виникла на болотах, де росла осока – основна сировина для щіток. Спочатку її заготовляли на місці, а згодом їздили навіть до Буковини й Станіславщини. Це був важкий, виснажливий процес – доводилося заходити по пояс у холодну воду, аби нарізати сніп осоки. Попри труднощі, ремесло давало людям змогу заробити й жити заможніше за багатьох селян-хліборобів.

Серед найцінніших експонатів – довідка від 1961 року, що дозволяла жінкам-колгоспницям з колгоспу ім. Суворова поїхати на заготівлю сировини. Ще одне свідчення – патент, необхідний для продажу готової продукції. З роками щітки почали робити дедалі менше, але традицію зберігають кілька родин: Сулими, Москалики та Юрківи.

У відкритті взяв участь і один із носіїв традиції – Степан Москалик. Чоловік пригадав, як у дитинстві разом із батьками виготовляв по 100 щіток за вечір, а за сезон – до 10 тисяч. Готову продукцію родина носила на базар до Заліщиків і Снятина. До станції Нагірянка йшли пішки з мішком на плечах, де вміщувалося до 200 щіток. За радянських часів за них просили «три на рубель».

Кульмінацією події став майстер-клас від 72-річної Степанії Сулими, яка наживо показала, як виготовляють традиційну щітку. Після цього у приміщенні зазвучала гучна коляда – на знак пошани до предків, які століттями зберігали свою працю та гідність.

Музей освятив отець Ігор Лесюк, а з вітальними словами виступили представники місцевої та районної влади – Галина Чайківська, Йосип Зібрівський та Ігор Стасишин. Мешканці Заболотівки з гордістю продовжують називати себе щіткарями – не як образу, а як визнання унікального ремесла, яке нині отримало друге життя.