41-річний військовий із позивним Прапор за дві доби змінив мирну професію на службу у Збройних силах. Його історію оприлюднили у 44 окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Данила Апостола.
У підрозділі розповідають, що ще в юності чоловік бачив себе юристом. Однак майбутнє склалося інакше. Він вступив до Хмельницької академії прикордонних військ і шість років прослужив на кордоні. Після завершення контракту працював як в Україні, так і за кордоном. Але 24 лютого 2022 року всі плани обірвались.
Про початок повномасштабного вторгнення він дізнався вранці. Не вагаючись, прийшов до військкомату наступного дня. Уже 26 лютого був у частині.
“25-го я вже був у військкоматі, 26-го – у частині”, – згадує артилерист.
Перші бої і робота на гарматах
У перші місяці служби його підрозділ працював на гарматах FH-70. У бригаді зазначають, що ці системи залишалися точними, хоча були надзвичайно зношеними. За інтенсивних боїв екіпаж виконав значно більше пострілів, ніж дозволяв ресурс стволів.
Згодом артилеристи отримали українські САУ Богдана. Прапор пояснює, що такі машини дають змогу швидше виконувати ремонт і заміну деталей, що суттєво підсилює підрозділ.
Загроза з неба
Серед найбільших викликів нинішньої війни артилеристи називають масовані атаки FPV-дронів. Розвідка неодноразово фіксувала моменти, коли на позиції одночасно летіли десятки безпілотників. Техніку вражали, утім бійці залишались неушкодженими.
Пам’ять про побратима
Прапор окремо згадує свого побратима – учителя з Бережан, який служив у їхньому розрахунку. Він тривалий час боровся за життя після поранення, але врятувати його не вдалося. У бригаді підкреслюють, що це був відповідальний, відданий і дуже вмілий військовий.
Виснаження і внутрішня сила
Служба артилеристів залишається важкою. Щодня вони переносять снаряди вагою до 50 кілограмів, іноді десятки разів поспіль. Такі навантаження вимагають тривалої реабілітації. Втім мотивації Прапору не бракує.
З родиною він спілкується короткими повідомленнями. Дзвінки на позиціях небезпечні, тому його донька надсилає голосові повідомлення, фото й відео – так вони зберігають зв’язок.
“Протримаємося”, – каже Прапор.
Ці слова звучать як впевненість і обіцянка, з якою він продовжує служити разом зі своїм підрозділом.
Немає коментарів