На другому поверсі над гаражем у містечку на Тернопільщині сьогодні рахують різдвяні донати для фронту. Саме тут працює волонтерський штаб, який організував 20-річний Максим Чайковський – хлопець, для якого допомога армії стала справою життя ще з дитинства.
Максим родом із Тернопільщини. Волонтерити він почав у восьмирічному віці – тоді це були дрібні, але важливі речі: допомогти перенести коробку, принести банку для збору, підтримати бойовий дух. Уже в 12 років його волонтерську діяльність відзначили нагородою імені генерала-хорунжого УПА Романа Шухевича.
Сьогодні Чайковський навчається на акторському факультеті Київського національного університету культури і мистецтв, а у вільний від навчання час координує збори для ЗСУ разом із друзями та молоддю з рідного міста.
Приміщення, де нині працюють волонтери, з’явилося задовго до повномасштабної війни.
“У нас є штаб-квартира. Тато будував її як спортзал – другий поверх над гаражем. Потім ми переробили її, щоб було де проводити час із молоддю. А коли почалася повномасштабна війна, зробили з цього волонтерський штаб. Там зараз зберігаються трофеї, а раніше було дуже багато гуманітарної допомоги”, – розповідає Максим.
Під час різдвяних свят у штабі підраховують кошти, які місцеві жителі задонатили на потреби українських військових. За словами волонтера, команда намагається реагувати максимально швидко і закривати всі запити, що надходять із передової.
Найчастіше просять техніку, яка безпосередньо рятує життя.
- FPV-дрони та інші безпілотники
- Автомобілі для фронту
- Прилади нічного бачення та тепловізори
За час повномасштабної війни волонтери передали на фронт три автомобілі, закупили дрони та нічну оптику. Один із безпілотників, придбаний за зібрані кошти, нині працює на Запорізькому напрямку. Зараз триває збір на авто для 78-го штурмового полку, який виконує завдання на Сумщині.
Важливу роль у волонтерській роботі відіграють соціальні мережі. Максим разом із друзями знімає відео та кліпи, щоб мотивувати людей донатити. До зйомок долучаються однокурсники, актори, музиканти та хореографи.
“Над одним кліпом працювала величезна команда: оператор, хореограф, актори, музиканти. Ми разом написали текст, разом записали його на професійній студії. Усі працювали безкоштовно, бо розуміли, для чого це. Кліп дійсно спрацював – було багато переглядів і багато донатів”, – каже волонтер.
Та у волонтерстві є й моменти, які даються найважче.
“Найгірше – коли не встигли. У мене був друг, який служив. Його запит лежав у нас, але ми не могли до нього приступити, бо закривали попередні збори. Коли ми вже готувалися почати, я побачив новину, що він загинув. І ти прокручуєш у голові, що, можливо, міг його врятувати. Той дрон, на який ми збирали, міг би змінити все”, – зізнається Максим.
На знак вдячності військові передають волонтерам трофеї та пам’ятні речі з передової. Їх зберігають у штабі як частину історії війни.
Серед найцінніших для Максима – подяка від бійців “Азову” з підписом “Редіса”, а також шеврони від підрозділів, яким допомагала команда. Один із них має трагічну історію.
“Цей шеврон належав військовому 105-ї бригади з позивним ‘Пастух’, Андрію Пастушенку. Він загинув, виконуючи бойове завдання. Для нас це не просто нашивки – це пам’ять про людей, заради яких ми працюємо”, – говорить волонтер.
Для Максима Чайковського волонтерство давно вийшло за межі разових акцій. Це щоденна робота, відповідальність і спосіб залишатися корисним у час, коли кожна вчасно закрита потреба може врятувати чиєсь життя.
Немає коментарів