На Тернопільщині повідомили про втрату: відійшов у вічність український поет, письменник і педагог Петро Остап’юк. Його ім’я добре знали в літературних колах країни, а творчість була невід’ємною частиною сучасного українського поетичного простору.
Петро Остап’юк народився 19 серпня 1954 року в селі Велеснів, що на Монастириському районі, нині – Чортківському. Освіту здобував у Львові: спершу у поліграфічному технікумі, а згодом на філологічному факультеті Львівського університету. Працював друкарем, вчителем і згодом директором школи, поєднуючи педагогічну діяльність із літературною працею.
Спадщина та творчий шлях
Його поетичний доробок охоплює п’ять збірок, у яких він торкався тем людської душі, пам’яті, рідної землі та внутрішньої сили. Серед них:
- “Мелодії душі”;
- “Торкаюся слова”;
- “Велеснини”;
- “Троянда під снігом”;
- “Сиві солов’ї”.
Його твори публікувалися у відомих українських виданнях, серед яких “Дзвін”, “Літературний Тернопіль”, “Буковинський журнал”, газета “Слово Просвіти”, а також у літературному інтернет-виданні Port folio. Для багатьох молодих авторів він був прикладом відданості слову та українській культурі.
Слова співчуття
Спілка письменників України оприлюднила офіційне співчуття, підкресливши біль цієї втрати для літературної спільноти:
“Щиро співчуваємо рідним і близьким. На жаль, словами важко загоїти болючу рану втрати… Вічна і світла пам’ять новопреставленій душі Петра”.
Петро Остап’юк залишив по собі творчу спадщину, що продовжуватиме жити серед читачів. Його вірші й надалі говоритимуть за нього – про красу українського слова, тихість рідної землі та глибину людських переживань.
Немає коментарів