Під час російської атаки 19 листопада мешканці багатоповерхівки на вулиці 15 квітня в Тернополі опинилися у вогняній пастці. Першими на допомогу прибігли священники місцевого храму, які витягували людей із задимлених квартир за допомогою церковної драбини.
Настоятель храму Преображення Господнього Богдан Комарницький згадує, що почув вибухи дорогою на ранкову службу. Не роздумуючи, священник узяв довгу драбину та кинувся до місця удару. Разом із іншими отцями він зміг витягнути з будинку кількох людей, які задихалися в диму.
“Бачу, що йде дим, люди кричать: Отче Богдане, рятуйте. Ми приставили драбину до третього поверху і рятували. Як мінімум четверо людей”, – розповів священник.
У багатоповерхівці горіли одразу два боки будинку, а внизу займалися авто. Люди на верхніх поверхах не могли відчинити двері через обвалені конструкції, тому вікна стали їхнім єдиним шляхом на порятунок.
Рятували з того, що було під руками
До о. Богдана приєднався священник Василь Куць, який проживає неподалік. Він розповідає, що разом з іншими чоловіками вони хапали всі доступні драбини й просто бігли до епіцентру трагедії.
“Ми знали, що треба діяти. В тому хаосі, крику, крові розкладали драбини, брали дітей і жінок на руки. Робили все, що могли людськими силами”, – каже о. Василь.
Свідки розповідають, що одна дитина була викинута з вікна з другого чи третього поверху, і її встигли спіймати родичі, які стояли внизу. Інших підводили до драбини, намагаючись встигнути до того, як вогонь перекинеться на лоджії.
Історія порятунку Лілії Цап
Мешканка будинку Лілія Цап – одна з тих, кого витягували священники. Коли почалася пожежа, жінка була в квартирі разом із матір’ю та племінницею. Родичі встигли вибігти, а Лілія опинилася між димом і вогнем.
Вона згадує, що намагалася вибратися через двері, але густий чорний дим затягував квартиру. Тоді жінка побігла на кухню, відкрила вікно та почала дихати свіжішим повітрям, притиснувшись до підвіконня.
“Я вже не бачила шансів. Навіть думала стрибати. Але побачила отця Богдана і закричала: Рятуйте! Він приставив драбину, і я ледве вчепилася пальцями, щоб спуститися”, – розповіла Лілія.
З її під’їзду, за офіційними даними, загинули 12 людей.
Допомога сусідів і боротьба з вогнем
Брат Лілії, ветеран Роман Цап, після вивезення родини в безпечне місце повернувся до будинку, щоб допомагати рятувальникам. Він гасив пожежу разом із чоловіками, які першими прибігли на допомогу.
“Рятувальників не вистачало, бо вони витягували людей. Я взяв рукав і гасив квартири, щоб полум’я не пішло далі. Спина вже не витримувала, та ми не зупинялися”, – каже Роман.
Завдяки злагодженим діям священників, сусідів та рятувальників вдалося врятувати десятки людей. Місцеві мешканці й сьогодні приносять лампадки та квіти до будинку, де сталася трагедія.
Лілія та Роман зізнаються: якби люди не об’єдналися, втрачених життів могло бути значно більше. Їхні історії – свідчення того, як у критичний момент звичайні тернополяни стали героями для своїх сусідів.
Немає коментарів