У костелі святих апостолів Петра і Павла в селі Білобожниця, що на Чортківщині, відбулася визначна подія — приміційна Служба Божа нововисвяченого священника Юрія Олійника. Це вже другий священник за останній рік, якого виховав настоятель парафії та декан Чортківського деканату Римсько-Католицької Церкви отець Мар’ян Попеляр.
Священницьке покликання ксьондза Юрія — результат багаторічного духовного дозрівання, яке розпочалося ще з міністрантських обов’язків у дитинстві. Разом із іншим вихованцем парафії — Роберто Подольським — він пройшов шлях служіння і навчання в семінарії, а тепер — у священстві.
«Господь мене знайшов»
Слова Юрія Олійника, сказані кілька років тому в інтерв’ю для проєкту CREDO, стали символом його покликання. Разом із Роберто Подольським він ще у 2021 році публічно поділився роздумами про вибір духовного шляху. Тоді вони вже навчалися на третьому курсі семінарії святого Йосифа у Львові, а отець Мар’ян з гордістю і обережністю розповідав про хлопців.
«Я лише сію зерно», — казав тоді священник, наголошуючи, що головна роль у покликанні — Божа. Утім, саме під його духовною опікою двоє молодих людей знайшли своє місце в Церкві. Юрій прийшов до костелу завдяки Роберто, обоє стали міністрантами, на яких «можна було покластися» навіть у підготовці до Євхаристії.
Вимогливий до себе й інших
Семінарійний шлях ксьондза Юрія був непростим — він брав академічну відпустку, тож свячення відбулося на рік пізніше за Роберта. Отець Мар’ян зізнається, що тоді сподівався на їхнє одночасне рукоположення. Але влучно підмітив, що «дві зірки не можуть світити разом» — кожна має свій час.
Нововисвячений ксьондз Юрій, за словами духівника, має іншу харизму, ніж його побратим. Він більш катехитичний, схильний до навчання вірних, має музичні здібності, які розвинув ще як диякон у місті Шептицький на Львівщині. Саме він ініціював створення парафіяльного музичного гурту з чотирьох дівчат, навчивши їх гри на гітарі.
Пісню, яку вони виконали на його честь під час Служби, написала сестра о. Роберта — Каміла Подольська. Цей музичний дарунок став проникливим моментом приміційної Меси.
Покликання, визнане спільнотою
На святкову Літургію зібралося понад сорок священнослужителів різних конфесій — римо-католиків, греко-католиків, православних. У храмі були присутні отець-ректор семінарії у Львові Пйотр Бжеські, препозит Львівської Архідієцезії Юзеф Легович, білобожницькі уродженці Євген Лаб’як і Микола Леськів, а також сестри-монахині. Приїхали вірні з Чорткова, Копичинців, Хоросткова, Золочева, Шептицького — навіть кухарки з семінарії, де навчався Юрій.
Перед Службою отець Мар’ян за традицією завітав до оселі свого вихованця, щоб благословити та підтримати молитвою. У той же час п’ятнадцять дівчат — символ п’ятнадцяти частин Святого Розарію — сплели вінок, одяглися у білі сукні й урочисто провели нововисвяченого священника до костелу. Це була хода віри, під релігійні наспіви, що наповнила вулиці села особливою благодаттю.
Меса, що залишиться в серцях
Під час Літургії ксьондз Юрій уділив всім присутнім благословення, що має силу папського — з повним відпустом. Це був завершальний акорд глибоко символічної та зворушливої події, яку отець Мар’ян називає не інакше як виявом Божої радості.
Уже з 18 червня Юрій розпочне своє служіння, проте остаточне рішення про місце його душпастирства ще за архієпископом. У будь-якому разі, на Чортківщині мають нового душпастиря — натхненного, глибоко віруючого, талановитого. Того, про кого сам сказав: «Господь мене знайшов».
Гаряча стрічка
Немає коментарів