Ще донедавна прості автобусні зупинки в Косові та Малих Чорнокінцях Чортківщини виглядали буденно — сірі, непримітні. Цього літа вони засяяли новими фарбами і деталями, ставши справжньою окрасою села, і все це завдяки майстерності одного майстра та його бригади.
Мова йде про 64-річного Романа Пендака з Ридодубів, відомого в Чортківському краї та за його межами. За понад двадцять років майстер разом із командою збудував або відновив більше сотні каплиць, спорудив хресні дороги, місця для водосвят, реставрував фігури святих. Серед найбільш помітних його робіт — меморіальний комплекс полеглим Героям у Білобожниці та масштабний об’єкт у Великих Чорнокінцях, а на Збаражчині нині створюється ще одне місце пошанування наших захисників. Проте не лише великі проєкти знаходять відображення в його руках — і звичайні автобусні зупинки стають справжніми витворами мистецтва.
Першою такою роботою стала зупинка у Звинячі, яку пан Роман виготовив на замовлення аграрія-благодійника Василя Градового десять років тому. Вона миттєво стала художньою родзинкою села. Нещодавно подібну концепцію реалізовано й у Косові. Місцевий житель Іван Верещук запропонував оновити «сіреньку» зупинку, і майстер разом із бригадою перетворили її на маленький художній шедевр. Металеві стовпи стали схожими на дерев’яні стовбури з розлогими гілками, на фасаді з’явився напис із назвою села, тинок із верболозу, кущі квітів, соняхи, а на дахівці — гніздечко для «живих бузьків».
У художньому оформленні пану Роману допомагала його старша внучка, 16-річна Марійка Деренюк, студентка Чортківського педагогічного. А загальні трудомісткі роботи виконала бригада майстра у складі Василя Деренюка, Михайла Зінька та Любомира Юрківа.
Паралельно з оновленням Косова, зупинку в Малих Чорнокінцях реконструювали під час будівництва меморіального комплексу у Великих Чорнокінцях. Її ініціатором став місцевий аграрій Степан Данилишин. Тут художню частину реалізувала молодша внучка майстра, 15-річна Софійка Деренюк: вона зобразила зелені галявини та пагорби вздовж річечки Нічлави, побілену хатинку з верболозом і соняхи. Завдяки цьому прості сільські зупинки тепер виглядають як мініатюрні картини серед мальовничих краєвидів.
Як зазначають місцеві жителі, роботи Романа Пендака та його бригади перетворили буденні споруди на приємні для очей «ворота» села, які радо зустрічають і мешканців, і гостей. Тепер лишається сподіватися, що ці маленькі шедеври збережуть чистоту і порядок, а їхня краса радуватиме довгі роки.
Немає коментарів