На Чортківщині зустріли Зелені свята: замаїлись садиби барвистим клечанням

Цими днями у селах Чортківського району панує особлива атмосфера — тут готувалися до Зелених свят, або ж Трійці, однієї з найшанованіших традиційних подій в українській духовній культурі. Господарі прикрасили свої оселі гіллям, травами й квітами, вшановуючи як християнську, так і прадавню традицію.

Свято Трійці, або П’ятидесятниці, відзначається на п’ятдесятий день після Великодня. За Біблією, саме цього дня Святий Дух зійшов на апостолів, дарувавши їм силу говорити іншими мовами, аби нести Слово Боже по всьому світу.

Однак в українській культурі Трійця поєднана з дохристиянськими віруваннями. Тиждень перед святом здавна називали Клечальним, і кожен день мав особливе значення. Етнограф Василь Скуратівський описує Зелені свята як данину природі, землі та всьому живому, що відроджується влітку.

На Чортківщині, як і в багатьох регіонах України, господині напередодні свята запасалися духмяними травами — м’ятою, полином, любистком, пижмом. Зранку у п’ятницю до сходу сонця жінки йшли в поля збирати цілющі рослини. Вважалося, що саме в цей період вони набувають особливої сили. Росу, зібрану того ж ранку, берегли для лікування очей та оберегів.

Прикрасити дім і подвір’я на Трійцю — це не просто традиція, а справжній оберіг. Зелене гілля, що розміщують над воротами, дверима та вікнами, має захищати родину від злих духів. У давнину вірили, що саме в ці дні прокидаються душі померлих неприродною смертю — тих, хто втопився, помер нехрещеним чи загинув молодим. Вони можуть шкодити живим, тож прикрашання оселі зеленню вважалося захисним ритуалом.

Нині ж обійстя на Чортківщині прикрашають не лише травами, а й символами пам’яті. На стінах — ікони, вбрані квітами, рушниками та стрічками. А поруч — хрести й фото загиблих Героїв, які боронили Україну. Зелені свята проходять у тривожному, але світлому настрої — з молитвами за мир і вірою в відродження.

Щедра данина для стражів роду –
Заклечати рясно батьківську господу.
Сумовито вітер теребить клечання,
Тишею голосить стримане мовчання.

Осока, любисток, м’ята, клен і пижмо,
Ще й ікони в сповитку квітковім вбрані ніжно,
В рушниках хрести з надгробками Героїв
Та молитви щирі за усіх, хто став до бою.

Зелен свята знов приходять у тривозі,
України щасна доля ще в дорозі.
Знов соборно Господа благаєм щиро,
Щоб зросив поля дощем любові й миру.

А довкола – видиво пророче:
Сяють зорями глибокі юнок очі.
І проміняться надією в майбутність –
Це і є найвища часу сутність.

Так у тиші, у пахощах зелені й молитві минає святковий день. Трійця на Чортківщині — це пам’ять, традиція, духовна єдність поколінь і надія, яка живе в очах юних і в серці кожної родини.