Професія бухгалтера рідко потрапляє в заголовки новин. Але саме завдяки цим «людям нерозмовного жанру» тримаються на плаву великі господарства, зберігається фінансова дисципліна і дотримується порядок у документах. Один із таких — головний бухгалтер приватного агропідприємства «Дзвін» Іван Гейна. У свої 44 роки безперервного стажу в одному господарстві він не тільки став символом професіоналізму, а й справжнім літописцем епохи сільського бухгалтерського обліку.
Своє професійне свято — День бухгалтера, встановлений в Україні лише у 2004 році, Іван Дмитрович зустрічає без галасу, як і личить людині його фаху. «Бухгалтер — це не про публічність. Ми більше працюємо з паперами, ніж зі словами», — каже він.
Шлях до омріяної професії
Родом із села Угрин, Іван Гейна змалку мріяв стати бухгалтером. Його батьки не мали стосунку до цієї сфери — обоє працювали в колгоспі. Батька він втратив у 12 років, і з тих пір сам прокладав собі шлях. З третьої спроби вступив до Тернопільського фінансово-економічного інституту, який з любов’ю згадує досі.
У 1981 році розпочав трудовий шлях у Кобиловолоках, а вже з 1982-го — у бухгалтерії колгоспу «Правда» села Звиняч. Спочатку — як помічник бухгалтера, а з 1989 року очолює службу.
Без комп’ютера і податкової
«Ми починали з рахівниць і “Феліксів”», — пригадує Іван Дмитрович. Калькуляторів не було, усі розрахунки велися вручну. Сучасним бухгалтерам складно уявити, як можна було впоратись із 100-сторінковими річними звітами, які зводили кілька тижнів, сидячи в конторі до ночі. Але тоді — це була норма.
«Якщо ти здав річний баланс, то мав право називатися бухгалтером», — з посмішкою згадує фахівець. Колгоспи тоді не обкладались податками, і ревізію проводили управління сільського господарства, а не податкова. Сьогодні все інакше — податки, внески, звіти, програмне забезпечення. Без комп’ютерів не обійтися.
Професійна зрілість і реформи
З приходом у 1994 році нового керівника — Василя Степановича Градового — господарство почало стрімко підійматися. Іван Дмитрович відзначає його як ключову фігуру змін: «Він не терпів недбалості, позбувся пияцтва на підприємстві, брав на себе відповідальність і змушував працювати інших».
Серед важливих кроків — перехід до комп’ютерного обліку ще в середині 90-х. Тоді мало хто мав комп’ютери в районі, а «Дзвін» уже запроваджував перші бухгалтерські програми. Нині в обробітку підприємства — понад 10 тисяч гектарів землі, працює понад 300 осіб. За одну лише зарплату бухгалтери працюють по кілька днів.
Команда, перевірена часом
Нині бухгалтерська служба в господарстві складається з досвідчених і відданих справі людей. Іван Дмитрович із вдячністю говорить про своїх колег:
- Тетяна Дудар — заступниця директора з фінансової частини
- Надія Рудько — заступниця головного бухгалтера
- Наталія Жиркова — бухгалтер
- Ганна Воробець — бухгалтер по розрахунках з пайовиками
- Юлія Тешля — касир
- Менеджери — Володимир Уличний і Володимир Тешля
У кожному відділку також працюють бухгалтери, які ведуть первинний облік і мають дистанційний доступ до серверу підприємства.
Життя поза цифрами
Попри «суху» професію, Іван Дмитрович має свої джерела натхнення. Разом із дружиною тримає город, любить футбол і підтримує сільську команду. Має двох доньок — одна пішла у сферу ІТ, інша — у медицину. Всією родиною подорожували, хоч тепер більше тяжіє до спокою.
«Відпочинок — це зміна виду діяльності. Якщо на роботі працюєш головою, то вдома — руками», — каже бухгалтер.
Про авторитети, виклики і покликання
Із теплотою згадує колег, які залишили слід у професії: Ореста Джуму, Марію Король, Наталію Бойчук. З молодших — Наталію Левчук. Сьогодні ж, зізнається, багатьох молодих бухгалтерів навіть не знає в обличчя — професія стала ще менш публічною, а наради зникли.
Із директором працює вже понад 30 років — вони розуміють одне одного з пів слова. «Бухгалтер — професія мовчазна. Отримав документи — і в порядок», — коротко формулює головне правило своєї роботи.
Бути щасливим — це бути на своєму місці
Іван Гейна переконаний: бути бухгалтером — це не просто професія, це покликання. А щастя — це займатись улюбленою справою і бути серед людей, які цінують твою працю.
«Посада — посадою, але головне — любити свою справу. Якщо ти займаєшся улюбленою роботою і вона тобі в радість — то це вже велике щастя».
З нагоди Дня бухгалтера Іван Дмитрович бажає своїм колегам найважливішого: миру, здоров’я, натхнення, чесності та професійної витримки. А ще — щоб баланс завжди «грав» не тільки в документах, а й у житті.
Немає коментарів