Повернення з війни — це тривалий процес, який потребує підтримки та допомоги. Людина, яка може вислухати, підказати та допомогти знайти рівновагу, стає важливим елементом цього шляху. Одним із таких людей у Збаражі став ветеран Ігор Сєрапіонов, який після служби вирішив допомагати іншим, використовуючи свій власний досвід.
Ігор Сєрапіонов провів майже 13 років у лавах Збройних Сил України. Його служба проходила через найгарячіші точки, зокрема на Донеччині, Луганщині, Херсонщині та Запоріжжі. За відвагу він був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня та відзнакою «Хрест бойових заслуг».
Шлях Ігора в армії розпочався в 2012 році, коли він вступив на службу за контрактом. Після 2014 року він кілька разів виїжджав на Донбас, де брав участь у бойових діях поблизу Курахового та Волновахи. У 2022 році, будучи досвідченим офіцером, він командував ротою і пройшов оборону Куп’янська, Сватового, Кремінної та Ямполя, а також брав участь у боях під час контрнаступу на півдні. У 2023 році Ігор втратив рідного брата, що стало важким моментом у його житті і призвело до завершення служби.
«Перший місяць після звільнення я не відчував себе частиною життя, адже не було ні роботи, ні мети. Але я зрозумів, що сидіти й жалітися — не мій варіант. Треба рухатися далі», — згадує Ігор.
Після демобілізації Ігор пройшов курс психологічної підтримки, став більше уваги приділяти своєму здоров’ю та активно повернувся до життя. Саме тоді він дізнався, що громада шукає фахівця для супроводу ветеранів.
«Хто, як не я, розуміє, що таке бути ветераном після служби? Я знаю, як це не мати сил і не знати, куди йти. Хтось має бути поруч, щоб підказати, як розв’язати ці проблеми», — говорить Ігор.
Зважаючи на свій досвід, Ігор вирішив подати заявку на вакансію фахівця із супроводу ветеранів у Збаражі. Після проходження комісії він отримав цю посаду. Родом він з Харківщини, але залишився в Збаражі через дружину, яка є місцевою жителькою. Ігор зізнається, що не мав спеціальної підготовки для цієї роботи, але досвід командира допоміг йому швидко адаптуватися.
Ігор пройшов навчання для фахівців із супроводу ветеранів у Бородянці. Хоча частину знань він уже мав, навчання допомогло йому систематизувати знання та розібратися у процесах. Він згадує, що, будучи ветераном, часто обмінювався досвідом з іншими учасниками курсу, оскільки для них це був найбільш практичний досвід.
Після завершення курсів Ігор продовжував самостійно навчатися, слідкуючи за вебінарами та читанням різних ресурсів, щоб бути в курсі останніх змін у законодавстві та допомагати ветеранам з усіх питань. Зараз він працює у Збаразькій ОТГ, де допомагає ветеранам, родинам загиблих та особам з інвалідністю.
«Мене дратувала повільність установ, адже на службі все відбувалося швидко. Але зрозумів, що тут все має свою швидкість, і потрібно діяти спокійно», — каже Ігор.
Ігор зауважує, що найбільше ветерани приходять не тільки за допомогою з документами, а й просто поговорити. «Потрібно вислухати, дати людині можливість виговоритися, а вже потім можна давати поради», — додає він.
Ігор наголошує на важливості підтримки від громади, відзначаючи, що у Збаражі немає «футболу» між установами, і всі органи влади працюють спільно для вирішення питань ветеранів.
Ветеран впевнений, що люди, які повертаються з війни, повинні мати більше підтримки від таких же ветеранів, адже саме вони розуміють, що таке біль і відповідальність. Ігор вірить, що таких фахівців повинно бути більше, і саме вони можуть стати справжніми опорами для своїх побратимів у мирному житті.
Немає коментарів