Микола Сакідон, мешканець Почаєва на Тернопільщині, пройшов шлях від стрільця 85-ї бригади ТРО до активного волонтера. Після завершення служби чоловік не залишився осторонь потреб війська, а перетворив власне обійстя на простір, де фронтове залізо стає корисним ресурсом. Його майстерня сьогодні – це місце, де створюються речі, здатні зігріти солдата або закрити черговий збір на техніку.
Ветеран облаштував робочий простір самотужки, зосередившись на виготовленні сувенірів та подарункових виробів. Робота кипить щодня: майстер створює унікальні скриньки та речі з відстріляних боєприпасів.
Тут кожна деталь має свою історію. “На даний момент ми виготовляємо подарункові скриньки. І за вилучені кошти ми маємо можливість купувати все: і автомобілі, якщо треба, і дрони хлопцям”, – ділиться Микола. У його руках трофейні фляги та гільзи від “вогів” перетворюються на практичні речі. За допомогою токаря порожні металеві оболонки стають міцними стаканчиками, придатними для використання.
Окремим напрямком є виробництво окопних свічок, які ветеран виготовляє масово на запити військових. Обсяги виробництва вражають – через руки майстра пройшло вже близько тисячі кілограмів воску.
Потреба в окопних свічках є. Взимку, практично, хлопці тільки ними і гріються. В нас так само волонтери роблять маленькі буржуйки під окопні свічки, на яких можна підігріти воду, зварити їсти. Якщо, наприклад, поставити дві – три свічки, то можна обігріти невеличкий бліндаж і так само висушити якісь речі.
Підготовка до зимового сезону триває цілий рік: влітку волонтер накопичує порожні бляшанки, щоб з настанням холодів перетворити їх на джерела світла й тепла. Свічки виходять важкими, що забезпечує тривале горіння в польових умовах.
Креативний підхід допомагає знаходити застосування навіть тим речам, які зазвичай вважаються сміттям війни. Довгий час Микола придивлявся до гільз, переданих побратимами, поки ідея не прийшла сама собою. Так з’явилися перші підсвічники та брелоки. Щоб оптимізувати процес та підвищити швидкість роботи, ветеран придбав спеціальний верстат.
Волонтерська ініціатива стала справжньою сімейною справою, де кожен має свою роль. Дружина Тамара та донька Анастасія постійно допомагають у майстерні, зокрема збираючи заготовки для свічок.
Донька ветерана, чоловік якої також зараз на фронті, розповідає про плани розширити виробництво за допомогою сучасних технологій. Родина вже придбала 3D-принтер для створення комплектуючих до безпілотників. Анастасія називає такі вироби “вибуховими подаруночками” для ворога і вірить, що ця праця наближає перемогу.
Немає коментарів